5 ХВИЛИН МІЖ НЕБОМ І ЗЕМЛЕЮ

Літак у небі аеродрома Цунів

Як і обіцяла, даю звіт по стрибку.

Почалось усе з коротенького діалогу:

– А про стрибок, то моя мрія! Чекаю, може здійсниться
– Як будеш чекати, то не здійсниться
– Тааак. Але … Бог зі мною якось дивно часто поступає! Втілює мої мрії, якраз тоді коли чекаю.

Моє рішення щодо мрії було – озвучити її. Знаєте, таке буває! З 9-го класу хотілось стрибнути з парашутом, але це завжди здавалось чимсь нереальним!

А цього разу, я подумала, що якщо це здійснення мрії, то гроші на неї мають впасти, як люблять українці казати – «з неба». Приблизно так і сталось. Кілька моїх друзів вирішили подарувати мені цю мрію (я тепер вдячна Богу за друзів навіть більше ніж за здійснення цього стрибка).

Тож, субота ранок, зупинка «Затока». Вийшли ми з Сашою (до речі, щире дякую Саші за те що була весь день поруч, інакше б я не пережила такого задоволення, якби не було з ким ділитись емоціями і враженнями). 30 хв полем, по при нас змінювались чудові картинки: поле макове, поле волошкове, то колосся дозріває, то картопля цвіте, то журавель жаб ловить…

Потрапили на аеродром «Цунів», таких бажаючих стрибати зібралось людей 50. Нас зустрів пан Олег у формі військового, з досвідом – 2000 стрибків за плечима, вистроїв у шеренгу і тут «Остапа понесло».

Мій великий переляк розпочався з новини, що стрибати таки доведеться самій, без інструктора (він нас лише з літака викидав   smile ). Всіх поділили на 2 команди – новачки, і ті хто вже не вперше стрибає. Підготовка почалась з ознайомлення з літаком: як сидіти, за що триматись. Далі пан Олег популярно пояснив, що тут сміху мало, і слухатись потрібно безапеляційно, бо за гроші він не переживає, а от за наші життя, руки-ноги таки так.

Дяк Олег

Командир парашутної ланки – Дяк Олег

Всі по черзі вчились як правильно вистрибувати з літака, а саме, ногу ставити на край, перевести вагу тіла на праву ногу, праву руку притиснути лівою до кільця парашута, що на грудях, і вперед  *yes* Потім на тренажерах вчились як управляти парашутом, за що смикати, якщо вітер несе не в ту сторону. Що робити у екстрених випадках, якщо: не від’єднались від літака, не відкрився парашут, відкрилось обидва парашути, зачепились за іншого парашутиста, приземляєтесь на ліс-озеро…

Іванка Попудник на передстрибковій підготовці

Іванка Попудник на передстрибковій підготовці

Обід, і на старт. Зашнурували нас у ті парашути, які до речі важать: 17 кг – основний, і десь 3-5 кг – запасний, одягли на голову шоломи і берци змусили взути, щоб добра фіксація ноги була. Кажу до Саші? «Так тяжко, спину тягне, на животі заважає». А вона мені: «Можеш відчути, як почуваються вагітні» laugh
Респект усім цим людям, які працюють на аеродромі (хоча вони й доволі дивні, один то між кожним словом вставляв «блін»), від пана Олега починаючи, закінчуючи штурманом літака, вони дуже відповідально до своєї роботи ставляться і переживають-піклуються про кожного за кого беруться.

До літака

Та-да-да-там. Сідаємо у літак, щільненько так, нас прикріплюють до троса, який при стрибку відкріпляється під вагою людського тіла, і водночас дає можливість відкритись стабілізації (таке маленьке шасі, що вилітає перед відкриттям основного купола парашута). Мотор починає гудіти, набирати обертів, полетіли. Літак набрав висоти, нереально гарна картинка в ілюмінаторі. Земля ніби на сектори поділена. Ліси, озера, поля, житловий сектор, і безхмарне небо, і десь між крилом та хвостом, пробивається яскраве проміння, що обрамлює всю цю довершеність. Пару дівчат намагались підняти паніку на борту, але оператор Ігор швидко закрив їм рота, сказав щоб «Червону руту» співали, то вони й співали *rofl*

А мені в голові лише рядки пісні крутяться: «Взойду ли я на небо Ты там, Господь»… І таке відчуття миру й задоволення опанувало мною. Я подумки молилась про 3 речі: щоб не піддатись паніці, щоб насолодитись стрибком у повній мірі, і щоб я чітко-адекватно усвідомлювала, що маю робити в кожну мить стрибка.

Відчутно, що літак вирівнявся, потрібна висота, і тут пан Олег відкриває двері літака, всіх пронизує потік повітря, починаємо вставати, Олег кричить: «Що ви стоїте, як телята, за трос тримайтесь!».

А далі, як в анекдоті: «Готовий? – Пішов…

Хлопці переді мною, бачу, вилетіли, тільки п’ятки видно. І тут на мене нападає ЖАХ. Не хочу виходити з літака, намагаюсь згадати, як то правильно стати, що зігнути. І тут пан Олег мені: «Ще довго тут будеш стояти?» І тільки такий легенький хлопок по спині…

Десантування

Десантування. Парашут Д5 серії 2

І от, я лечу. Не можу підібрати слів для того стану, в якому я була, але то дуже щасливий стан. Насолоджуюсь вільним падінням, швидкістю 25 м/сек. Нас вчили рахувати: 121, 122, 123 – і висмикувати кільце парашута. І від щастя забула рахувати, лише думаю, який наступний крок? І усвідомлюю, що треба прикласти зусилля у 16 кг, щоб вирвати кільце. І поки я думала, то автоматично смикнула його, наступної миті, вже уверх піднятою головою дивилась, що добре відкрився купол. Потім я гарненько відключила механізм запасного парашута, щоб не спрацював і мирно спостерігаю краєвиди, що піді мною, куди несе інших парашутистів. І розумію, що мене теж несе на ліс. В темпі ракети, смикаю вішки вправо, вирівняла парашут, під ногами поле, фууу, чудово! Ага, не дуже то, поки думаю скільки там ще до землі, попереду зауважила бетонну вишку. Знову смикаю ті вішки. Все, перевірила швидкість спуску (набравши повен рот слини, треба плюнути, і якщо вона швидко летить донизу, то ви летите у нормальному режимі, а якщо ж вона зависає, і ви летите швидше за неї… То треба каятись).

Парашут у небі

Що там далі? Перевірила ноги. Є, на місці. Постукала, склала рівненько, готова до приземлення, і тільки чую десь далеко: «Ноги вперед, ноги допереду». Думаю: «хто такий безмозгий, що не може ті ноги до переду витягнути?». Дивлюсь на свої ноги, і тільки раз потягла ноги уперед. Хлопок і я на землі, на бочок, і спокійно складаю парашут. Слава Богу, стрибнула, вдало приземлилась, хоча багатьох і в ліс понесло, де вони між деревами повисли, а когось на озеро, і встряли по груди в трясовині…

Таке то, виписали нам сертифікати про 1-й стрибок, а мені ще й зробили знижку у 100 грн і безкоштовне відео подарують.

Дуже тішусь, і щиро дякую тим, хто додав мені стільки добрих емоцій і щастя в життя.

Автор: Іванка Попудник http://vk.com/id22061193

Відео звіт за цей день:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Приєднуйся до наших груп в
соціальних мережах!

Ділись своїми фото та відео зі стрибків. Отримуй новини з нашої DZ, а також відповіді інструкторів на свої запитання.

Літак Ан-2

Ми працюємо кожну суботу та неділю

Збір парашутистів початківців (початок роботи) о 10:00

Початківці парашутисти, бажаючі виконати самостійний стрибок - стежте за щотижневими анонсами.

  • Стрибок з 800 метрів - 600 грн.
  • Спортивний стрибок 1200м. - грн.
  • Спортивний стрибок 2200м. - грн.