Just DO it (Записки божевільної)

Стрибок з парашутом. Біля Ан-2

В одній статті про перший стрибок з парашутом автор писав, що теоретично досить багато людей хоче екстріму. Проте між «я хочу стрибнути» і «я стрибнув» проходять місяці, роки, а то й ціле життя. У мене в цьому проміжку був мінімум рік. Перед 30-м днем народження мені хотілося щось витворити smile , аби заглушити думки про «сумний ювілей»))). Тоді були думки про парашут \ дельтаплан \ повітряну екскурсію чи щось подібне. Але все закінчилося на рівні розмов. Мабуть, ні я сама, ні оточуючі не сприйняли це серйозно. Зараз я розумію, що була просто не готова.

Цього року було все інакше))). Я розуміла, що у мене не так багато часу – бо вагітною, чи вже народивши малявочку я навряд чи дозволю собі стрибнути))). Тому я неодноразово прописала своє бажання в хотілках, мріях і планах на новий місяць. Коротше, прийняла рішення, що Я ЦЕ ЗРОБЛЮ. І щоб мозок не встиг увімкнути здоровий глузд, швидко взяла телефон (у п’ятницю) і записала себе і чоловіка на 18 липня (субота).

Не буду описувати всі подробиці стрибка – це за мене зробила вже купа сміливців. Просто хочу поділитися кількома власними «відкриттями\усвідомленнями)». Отож:

У мене таки з’їхав дах, але, слава Богу, я така не одна smile

Того дня стрибало близько 30 людей, більше половини новачків. І так майже кожного разу на вихідні. Значить, нас, «чокнутих», багато. А чого багато – те з часом стає нормою)))

Я безмежно кохаю свого чоловіка

Коли наближався час нашої 11-ї річниці і я озвучила свою ідею, муж підтримав мене на 100%. Він сказав, що реально в шоці від того, що я серйозно настроїлась)): « Я не сподівався, що це буде прямо завтра, але я хочу зробити це разом з тобою!». Ми стрибнули разом в наш особливий день. Дякую, милий! Ти в мене The best!!!!

Життя зазвичай ламає стереотипи

По-перше, я думала, що стрибають переважно хлопці. Проте виявилося, що українська земля щедра на амазонокsmile – крім мене було ще 5 дівчат. З нас сформували міні-батальйон красунечок і ми своїм істеричним сміхом веселили весь аеродром (чи, принаймні, нам так здавалосяsmile. А потім, стрибнувши разом, ми довели, що «літати в хмарах» – природній жіночий стан))

По-друге, в процесі інструктажу, що тривав біля трьох годин, я попри інтерес і мандраж встигла знудитися, бо нам постійно повторювали наші дії під час стрибка. Проте, м’яко і щасливо приземлившись, я від щирого серця дякувала нашому інструктору, Панату Володимиру Миколайовичу, що здійснив 1,5 тис. успішних стрибків (подумати тільки – якщо стрибати кожного дня по одному разу без вихідних і перерв, то виходить більше 4 років суцільного стрибання!)

Страх не можна повністю усунути, проте ним можна керувати

Муж казав, що я перед стрибком пере переживала) і пере заспокоїлася). Може тому, як не дивно, жодних істерик чи  вистрибування серця з горла у мене не відбулося))). Ми навіть у літаку з вагою 23 кг за плечима жартували і посміхалися на камеру. Тільки коли на висоті 870 м відкрилися двері, а інструктор дав знак підніматися з сидінь і підходити до виходу, почався м’яко кажучи «льогкій мандраж»))) Я стояла і думала: «Ну все, довикаблучувалася Хоч-не-хоч, доведеться стрибати, так що не відмажешся)) А ззаду легкий штурхан в плечі і крик інструктора: «Ногу постав! Пішла-а-а-а!!!!!». Власне це і було найстрашнішим – зробити крок у прірву)). Бо ще зараз ти стоїш ногою на краю дверей літака і теоретично можеш відмовитися)), а через мить ти уже летиш фіг зна куди)))

Політ для мене став своєрідною медитацією

Після стрибка пройшло три секунди – потім м’який ривок вгору (відкрився парашут!!! Ура!) – деактивувала запаску – знайшла стропи керування –  ЛЕЧУ. І тут розумію, що жодного страху, і переживань НЕМАЄ! Я просто тут-і-зараз, у цьому моменті. У мене в серці цілковитий СПОКІЙ! А в тілі – відчуття невагомості і неймовірної легкості. Я ще я  подумала, що так бачать світ небесні птахи). І була тільки я і неймовірної краси світ!А потім – м’яке приземлення і відчуття того, що я хочу назад у небо. Дякую, приймаю, ХOЧУ ЩЕ!!

З Богом мені все під силу

За день до стрибка я була в стані афекту))), проте молилась і просила забрати мій страх висоти, аби я змогла стрибнути з повною довірою до НЬОГО. І вже, сидячи в літаку і оглядаючи через ілюмінатор клаптики полів, дороги і всю красу довколишньої природи, я дякувала Господу за цей прекрасний момент мого життя. І свій стрибок я присвятила ЙОМУ. І все справді вийшло якнайкраще!!!

Я нарешті здійснила свою МРІЮ. А про що мрієте ви?)))) І коли збираєтеся її реалізувати?))))

І наостанок мій коротенький  *good* рецепт для успішного подолання складних\страшних ситуацій

  • Прийми рішення: «Я це зроблю!».
  • Знайди\збери команду таких же «чокнутих»- гуртом веселіше і не так страшно)).
  • Дізнайся максимум у профі, які це робили до тебе, і склади план дій – план А і запасний план В(страхувальний).
  • У момент «Х» не заморочуйся і просто зроби свій крок у невідомість.
  • У процесі роби все, що від тебе залежить (як пощастить – дій по плану А, як не дуже пощастить – переходь до плану В без паніки)
  • РОЗСЛАБСЯ І ОТРИМУЙ ЗАДОВОЛЕННЯ!!!!!

І на всіх етапах пам’ятай – Господь – твій найкращий партнер і страхувальник. Тому сила твоєї віри і щирість молитви – це однозначно + 100% до твого успіху!!!

Автор: Надія Іванова http://vk.com/id10829797

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Літак Ан-2

Ми працюємо кожну суботу та неділю

Збір парашутистів початківців (початок роботи) о 10:00

Початківці парашутисти, бажаючі виконати самостійний стрибок - стежте за щотижневими анонсами.

  • Стрибок з 800 метрів - 600 грн.
  • Спортивний стрибок 1200м. - грн.
  • Спортивний стрибок 2200м. - грн.