Хочеться зупинитися детальніше на першому стрибку за класичною схемою – тобто саме тому варіанту, який найчастіше зустрічається на наших аеродромах, де щовихідних можна зустріти натовп спраглих отримати порцію адреналіну “першоразників”. Отже, розглянемо найважливіші моменти, на які треба звернути увагу.
Стрибки найчастіше відбуваються у вихідні дні, збір на інструктаж на кожному аеродромі в різний час, але як правило – з 9-11 години ранку.
Вибір транспортного літака і парашутної системи залежить від того, що є в наявності на дропзоні. Зазвичай техніка стара, але надійна. Якщо для вас вкрай важливий тип купола, то краще заздалегідь дізнатися все по телефону.
Щоб стрибок відбувся
По-перше, необхідно пройти медкомісію. Аеродромний лікар здійснить загальний огляд та опитування на предмет основних протипоказань. У кращому випадку, поміряють пульс і тиск. Тому, піклуватися про своє здоров’я ви повинні самі.
По-друге, з вас швидше за все візьмуть розписку на випадок невдалого стрибка. Переживати з цього приводу не варто. Невдалий стрибок – рідкісний виняток.
По-третє, з вас обов’язково візьмуть гроші, не забудьте також передбачити кошти на випадок штрафу (втрата кільця, укладку відкритої по забудькуватості запаски).
Розцінки краще уточнити по телефону.
Одяг та взуття
Обов’язково взяти з собою для стрибка одяг з довгими рукавами і штанинами (навіть якщо +30 в тіні) без капюшона і звисаючих елементів. Це вимога безпеки!
Для самостійних стрибків обов’язкова наявність закритого взуття з плоскою, не надто тонкою підошвою (кеди і чешки не підходять). Особи, що не мають на ногах належного взуття, до стрибків не допускаються. Найкраще для стрибків підходять високі армійські черевики (берци) або інше взуття з товстою підошвою, що фіксують гомілкостоп, без гачків і виражених підборів.
У холодну пору одягайте теплий одяг, що забезпечує комфортне перебування на вулиці у вітряну і морозну погоду протягом 3-4 годин, теплі рукавички. В осінньо-весняний період бажано мати в наявності комплект змінного одягу (переодягнутися в сухе і тепле після стрибка).
Льотна погода
Найголовніше, щоб вітер був менше 6 м/с. Літак також не зможе злетіти, якщо дощами розмило злітне поле. Бажано, щоб не було грози, а ось в дощ стрибати можна, але тягти після приземлення намоклий парашут – невесело.
Інструктаж
Перед стрибком з “першоразниками” проводиться детальний інструктаж. Інколи інструктаж та сам стрибок може затягнутись на цілий день, тому краще захопити з собою щось перекусити. Під час інструктажу даються загальні рекомендації, роз’яснюється призначення основних частин парашутної системи, проводиться тренування основних моментів стрибка. Багатьом запам’ятається знаменита “тумбочка”, висотою в півтора метра, на якій опрацьовується приземлення.
Одягаємо парашути
Відразу необхідно зазначити, що парашути проходять кілька ступенів перевірки і укладають їх для першоразників професіонали, тому боятися “невідкриття” не треба, краще зосередитися на більш важливих речах.
Стрибки першоразників проводяться на десантних парашутних системах (Д- 1 -5У, Д- 5, Д- 6 та ін).
Д1-5У (“Дуб”) важить 17,5 кг. Площа купола 82,5 м2.
Д-6 – парашут з примусовим (ручним) розкриттям і висмикуванням кільця через три секунди після стрибка. Вага 11,5 кг. Площа купола 83 м2.
Частиною цього парашута є Стабілізуюча система (медуза). Основною функцією системи є стабілізація положення парашутиста перед розкриттям основного купола.
Вона ж виконує функцію витяжного парашута, тобто витягує основний парашут. Витяжної фал одним кінцем прикріплений до металевого тросу в літаку, іншим чіпляється до карабіна медузи. При стрибку фал натягується, рве стримуючу нитку і відкриває малий парашут (цю саму медузу). Відкриття медузи запускає в дію страхуючий пристрій, який відраховує три секунди і відкриває основний парашут, звичайно в тому випадку, якщо парашутист забув смикнути кільце. Для того щоб не втратити кільце, до нього прив’язана гумка, в яку протягується рука.
Запаска призначена для експлуатації в разі відмови роботи основного парашута.
Запаска також оснащена страхующим приладом, який включається перед стрибком у літаку. Його треба обов’язково відключити, якщо основний купол розкрився правильно, інакше доведеться приземлятися на двох парашутах. Для цього потрібно витягнути червоний (“рижу”) шнурок зі спеціальної петельки не нижче 300 м.
Для практично нереальних випадків нерозкриття основного парашута і неспрацювання страхуючого пристрою запаски, її можна розкрити за допомогою кільця.
Фіксація парашута на людині
Для того, щоб не випасти з системи під час відкриття парашута, його підганяють до тіла дуже щільно. Великий рюкзак з основним парашутом одягається на плачі і закріплюється. Лямками він фіксується на грудях і ногах. Жорсткість регулюється бічними лямками. Також закріплюється сумка для подальшого складання парашута. У самому кінці екіпіровки фіксується запасний парашут у вигляді маленької сумки з червоною металевою скобою, загальною вагою 5 кг. Доповнює всю цю красоту парашутно-мотоциклетний шолом чи шолом “танкіста”.
У такому вигляді досить важко пересуватися по землі, але ж він не для цього і одягається.
В літаку
Перед посадкою парашутистів розподіляють по вазі – найважчі повинні стрибати першими. Літак робить кола над аеродромом, досить швидко набираючи висоту, при цьому може закласти вуха.
Випускаючий (інструктор) причіпляє витяжні фали стабілізуючих парашутів всіх стрибаючих до металевого тросу, пояснює кожному на пальцях черговість стрибка, відкриває двері, визначає силу і напрям вітру (кидає пристрілочний парашут).
Звучить команда приготуватися до стрибка – це 2 коротких дзвінка сирени. Часу на підготовку відводиться дуже мало – всього декілька секунд, інакше збирати потім парашутистів доведеться в районі декількох кілометрів.
Головне тут – стежити за сигналами інструктора. Він знаками показує, кому приготуватися. Парашутисти по одному підходять до відкритих дверей, ліва нога стоїть на зрізі, права, напівзігнута – трохи позаду. Вагу необхідно перенести на праву ногу і не визирати з літака.
Руки повинні бути схрещені на грудях. Після довгої сирени, дочекавшись поплескування по плечу і команди “Пішов !” – Стрибаєте. Успіху!
Висота десантування парашутистів – 800 метрів і земля з літака виглядає просто картою. Швидкість літака при викиданні – 160 км/г. Люди в момент стрибка зникають з поля зору, їх просто миттєво зносить потоком повітря. У деяких це викликає шок і напад страху, тому краще знати це заздалегідь. Адже за інструкцією, літак повинен прилітати порожнім. Тих, хто відмовляється стрибнути – виштовхують.
Стрибок
“Пішов !” М’який, але різкий удар набігаючого потоку закручує парашутиста у вільному падінні. Вільне падіння триває три секунди – витяжний фал витягує “медузу” (стабілізуючий парашут), в цей момент треба згрупуватися і почати відлік: “321, 322, 323”. Таке нагромадження цифр використовується для того, щоб розхвильований парашутист, опинившись за бортом літака, не випалив “раз -два-три” на одному диханні. Далі, зі всієї сили, висмикується кільце і ще через дві секунди вас м’яко смикає (динамічний удар), це означає, що парашут розкрився. У цей момент падіння значно сповільнюється. Якщо не висмикнути кільце самостійно, за вас це зробить страхуюча система парашута.
Якщо стрибок здійснюється на “дубі”, то необхідно просто відрахувати п’ять секунд з моменту відділення і перевірити наповнення купола. Для перевірки розкриття купола – кидаєте погляд вгору через плече. Це дуже важко зробити – заважають натягнуті стропи і шолом. Якщо купол розкрився і розкрився добре, відключайте страхуючу систему запасного парашута (пам’ятаєте рудий шнурок?). У разі не розкриття (це вже нештатна ситуація), смикаєте кільце запасного парашута.
Далі летите три хвилини і насолоджуєтеся! Перше, що вас вражає з моменту відкриття парашута – абсолютна тиша! Це відбувається тому, що вуха звикли до реву мотора, а в порожнечі на висоті 600 метрів звуки з землі практично не долітають. Але саме в цей час парашутист і відчуває найприємніші відчуття, заради яких і варто стрибати!
Необхідно пам’ятати про безпечну відстань між парашутистами, особливо у вітряну погоду. Спутування строп двох парашутів може стати причиною нещасного випадку.