Труба кличе

аеродинамічна трубу

Хоча перший політ людини в аеродинамічній трубі був здійснений далекого 1964 року американцем Джеком Тіффані, а перший аеродинамічний комплекс для тренувань парашутистів був побудований і запатентований ще в 1981 році американцем Джином Гермейном, донедавна сама ідея використовувати  аеротруби для імітації вільного падіння людини виглядала абсолютно фантастичною. Передусім – з економічної точки зору.

На землі – як у небі

Якби Земля була позбавлена атмосфери, то людина, відокремившись від літального апарату (зрозуміло, що ані літаки, ані вертольоти, ані повітряні кулі над поверхнею такої планети здійнятися б не могли – тільки ракети), падала б донизу в гравітаційному полі Землі з постійним прискоренням: її швидкість щосекунди збільшувалася б на 9,81м/с. Наявність повітря кардинально змінює фізичну картину, оскільки в такому разі на людину діє вже не тільки сила тяжіння, але й сила опору повітря, яка зростає пропорційно квадрату швидкості. Ця сила призводить до уповільнення падіння й після досягнення тіла певної швидкості (її величина залежить від багатьох факторів – маси та площі людини, коефіцієнту тертя одягу, густини повітря тощо – і лежить в інтервалі 190 – 250 км/год) сила опору повністю врівноважує силу тяжіння, а подальше падіння відбувається з постійною швидкістю.

Ще на початку парашутної ери було встановлено, що людина, покинувши літак чи повітряну кулю, рухається з прискоренням лише перші 10-13 секунд, впродовж яких вона пролітає 300-450м, після чого швидкість падіння перестає збільшуватись і залишається постійною аж до моменту розкриття парашута. Наприкінці 50-х років минулого століття парашутисти навчились використовувати потік повітря, який обдуває людину під час вільного падіння, для виконання найрізноманітніших пересувань у просторі та виконання акробатичних фігур.

Цілком логічно, що невдовзі по тому, у 1964 році, випробувач парашутів Джек Тіффані, який працював у американській компанії Pioneer Parachute Company, запропонував імітувати вільне падіння шляхом створення штучного потоку повітря, яким би людина обдувалась знизу з такою ж швидкістю, яку вона досягає при падінні. Для цього Тіффані використав аеродинамічну трубу, побудовану для зовсім інших цілей на повітряній базі Райт-Паттерсон у штаті Огайо, ставши першою людиною, що подолала силу тяжіння землі за допомогою аеротруби.

Треба зазначити, що першу аеротрубу створив британець Френсіс Герберт Венхем у 1871 році для суто наукових потреб – дослідження обтікання повітряним потоком різних аеродинамічних профілів. Згодом у подібних пристроях стали досліджувати аеродинаміку моделей планерів, літаків і гелікоптерів. А перша потужна аеродинамічна труба, яка б могла утримувати в повітряному потоці людину, була створена на американській авіаційній базі в Дайтоні в 1943 році й мала 4-х лопатевий гвинт, що обертався зі швидкістю 875 обертів на хвилину двигуном потужністю 1 тис. кінських сил.

Втім, до кінця 90-х років минулого століття ніхто серйозно не розглядав аеродинамічні труби як реальний тренажер для повітряних акробатів – тренувати спортсменів-парашутистів шляхом традиційних стрибків з парашутом було значно дешевше. При цьому літак або гелікоптер здіймається на висоту до 4,5км (для стрибків з більших висот вже необхідно застосовувати кисневі маски), після відокремлення парашутист падає впродовж 60 – 65 секунд, виконує вправи повітряної акробатики й на висоті біля 1 км розкриває парашут.

Поява скайдайвінґу

Ситуація докорінно змінилась з появою скайдайвінґу – різновиду активного відпочинку, пов’язаному з виконанням парашутних стрибків. Завдяки розробці нових типів парашутів-крил і парашутних ранців, а, головне, появі електронних страхувальних приладів, що дозволяли автоматично вводити в дію запасний парашут у випадку, якщо з якихось причин основний парашут не забезпечував безпечного приземлення, набули великої популярності розважальні стрибки з парашутом. Парашутисти-аматори не потребували спеціальної спортивної підготовки, натомість аеродинамічні труби виявились ідеальним тренажером, на яких вони б могли вчитись володіти своїм тілом у вільному падінні.

Зрозуміло, що професійні спортсмени також не стояли осторонь новацій і скористались можливостями, які надають симулятори вільного падіння, для вдосконалення своєї майстерності. Принаймні, в окремих дисциплінах, таких як парашутна групова акробатика та фріфлай, аеротруби зарекомендували себе як ефективний тренажер, що доповнює традиційні тренувальні стрибки з парашутом.

Але для цього довелось проектувати та будувати спеціальні аеродинамічні труби, оскільки переважна більшість аеротруб, що використовуються в авіації, для польотів людей не придатні в принципі – такі труби, зазвичай, становить собою горизонтальну конструкцію, у камері якої розміщуються моделі або конструкційні елементи літальних апаратів, що випробуються. У той час як для «людських» потреб необхідна вертикальна труба – з нижнім або верхнім розташуванням гвинта.

Види аеродинамічних труб

Аеротруби з нижнім розташуванням гвинта – найпростіші. Вони використовуються для різноманітних шоу та атракціонів, зокрема – в Києві, і не мають жодного відношення до парашутизму, оскільки не здатні імітувати повітряний потік, що обдуває тіло людини під час вільного падіння. Робоча зона такої аеротруби зазвичай не обмежена нічим, якщо людина вилітає з потоку, то вона падає на сітку чи надувні подушки поруч робочої зони.

Для імітації вільного падіння використовуються труби другого типу, з верхнім розташуванням гвинтів (їх буває від 2-х до 4-х), що всмоктують повітря через робочу зону. Як правило, повітря в таких трубах циркулює по замкненому контуру й підігрівається (або охолоджується) до комфортної температури. Такі труби становлять собою складну конструкцію, що монтується в спеціально зведеному будинку. Швидкість потоку в подібних аеротрубах знаходиться в межах від 190 до 260 км/год і регулюється оператором, який спостерігає за робочою зоною. Робоча зона становить собою циліндричну вертикальну камеру з прозорими стінками діаметром від 1,8 до 5м.

аеродинамічна трубу в Празі

Робоча зона аеродинамічної труби для тренування парашутистів, встановленої в Празі. Праворуч на фото – робоче місце оператора.

Аеродинамічні труби саме такої конструкції дозволяють створити в робочій зоні рівномірний «плаский» потік повітря, що імітує потік, який виникає під час вільного падіння. Саме тому такі труби стали популярним знаряддям підготовки парашутистів-любителів початкового рівня, які мають гроші, але не бачать сенсу отримати спортивно-парашутну підготовку. Більш того, поширення в світі «людських» аеродинамічних труб призвело до появи нового виду спорту – трубної акробатики, який, хоча й не має жодного відношення до авіації чи парашутизму, вже здобув чимало прихильників. Зокрема, в останньому чемпіонаті світу з цього нового й надзвичайно видовищного виду спорту (він проходив у Великій Британії) взяли участь 105 команд з 25 країн.

В гостях у HURRICANE FACTORY Prague

В гостях у HURRICANE FACTORY Prague

Яку аеротрубу вибрати?

Віднедавна можливість регулярно тренуватись в аеродинамічній трубі з’явилась і в українських парашутистів – як спортсменів, так і любителів. Звісно, і раніше можна було з’їздити в Москву чи  Арізону, одначе витрати на такі вояжі були доступні далеко не кожному. Ситуація змінилась наприкінці 2013 року, після того, як в столиці сусідньої Угорщини запрацювала вертикальна аеродинамічна труба, розрахована на тренування парашутистів-професіоналів.

Сама аеротруба, точніше підприємство «Skyward Szélcsatorna», знаходиться за адресою 1212 Budapest, Szérűraktár utca 53, географічні координати для тих, хто добиратиметься за допомогою GPS-навігатора: 47.432379, 19.055332. Як і в інших подібних закладах, час для польотів у трубі слід попередньо бронювати або надіславши лист на адресу info@skyward.hu, або за телефоном +36 30 589 03 22. Вартість трубного часу – 600 євро за годину. У цю ціну включена робота інструктора (для початківців) та оренда комбінезонів і шоломів.

Що стосується вражень, то вони лише позитивні. По-перше, аеротруба відповідає найвищим вимогам, що висуваються до споруд такого профілю, і дозволяє здійснювати тренування професіоналів не тільки з групової акробатики, але й з фрифлаю. Потік рівномірний, без жодних ознак турбулентності, ідеально плоский не тільки по центру, але й біля країв робочої зони.

На окрему подяку заслуговує доброзичливий персонал, на допомогу якого завжди можна розраховувати – як при вирішенні якихось поточних проблем, так і при оформленні в’їзної візи.

На фотографіях, що подані нижче, кілька епізодів з тренувань початківця: людина, що не має досвіду парашутних стрибків, під керівництвом досвідченого інструктора опановує мистецтво володіння тілом у повітряному потоці.

людина, що не має досвіду парашутних стрибків

А це вже тренуються професіонали:

Аеродинамічна трубу

Звісно, виникає цілком природне запитання: наскільки корисними є заняття в аеротрубі й чи вартують вони тих грошей, які необхідно витратити на поїздку?

Думається, що так.

Труба тренажер

Як тренажер аеротруба приносить чималу користь, передусім – парашутистам-початківцям. По-перше, тренування в робочій зоні труби відбувається сеансами по 2 – 2,5 хвилини, у той час як максимальний час падіння з літального апарату не перевищує 65 секунд, при цьому десь 15 секунд витрачається на набрання сталої швидкості. Таким чином, за один «трубний» сеанс можна попрацювати, як за 3 парашутних стрибки.

По-друге, поруч з початківцем у робочій зоні перебуває інструктор, який контролює положення тіла учня та негайно виправляє помилки.

По-третє, в аеротрубі, на відміну від парашутного стрибка, політ виконується в обмеженому просторові, завдяки чому значно легше навчитись точним рухам: обертанням навколо центру ваги та пересуванням на лічені сантиметри.

Якщо йдеться про Будапештську трубу, то вона ідеально пристосована й для роботи професійних спортсменів – як групових акробатів, так і фрифлаїстів. Запорукою тому – якість потоку, низька інерційність двигунів, що дозволяє оператору дуже швидко змінювати швидкість повітря, і великий об’єм робочої зони.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Літак Ан-2

Ми працюємо кожну суботу та неділю

Збір парашутистів початківців (початок роботи) о 10:00

Початківці парашутисти, бажаючі виконати самостійний стрибок - стежте за щотижневими анонсами.

  • Стрибок з 800 метрів - 600 грн.
  • Спортивний стрибок 1200м. - грн.
  • Спортивний стрибок 2200м. - грн.