Привіт усім хто читає цей запис) Хочу трішки поділитися з вами своїми емоціями і відчуттями бо вони просто переповнюють мене з середини,.. сьогодні здійснилася ще одна моя довго очікувана мрія дитинства, і я з гордістю можу сказати..Я це ЗРОБИВ!!)Стрибнув з ПАРАШУТОМ!
Посадка на борт відбувалася в такому порядку, в якому ми будемо здійснювати стрибки! Мотор завівся, ми рушили з місця, набрали швидкість і ось він відрив від землі. Літак почав набирати висоту. З кожним підйомом десь так не метрів 100, оператор по колу знімав наші обличчя. Вони мінялися з кожним таким колом, усмішки робились натягнутими, лиця блідіші, вогники в очах змінювались страхом. Кожен намагався це приховати, і кожен бачив в іншому цю «штучність».
Наш керівник відкрив люк… Боже, яка краса! Дерева, люди, поля – все дрібненьке, а озеро… Як неймовірно воно виглядає з висоти пташиного польоту. «Біііб-біііб» – сигнал перервав це секундне захоплення. Далі команда «приготуватись!». Ще раз перевірили наші парашути. І гучна команда від інструктора”ПІШОВ”..мить вільного падіння не зрівняти ні з чим!! 3 секунди ііііііііі-ураа. Видно куполи відкритих парашутів нашої команди що вже летить)
«Боже, що я тут роблю???!!! Чого мені вдома не сиділося, блін тут 1 км висота! Нащо це мені??!» – приблизно такі думки прокралися (чи точніше ввірвалися) мені в голову. Серце виривалося з грудей.
а потім…а потім треба відчути і побачити це на власні очі, можу сказати лише те що таких емоцій ви не відчували ще ніколи,..
Хочу закінчити свою писанину, одним чудовим прислів’ям: “ТАМ ДЕ НЕМАЄ РИЗИКУ НЕМАЄ ЗАДОВОЛЕННЯ”
Автор: Богдан Федина